Як з’явилася розчинна кава: історія напою, який змінив кавовий світ

Сьогодні все просто: ложка кави, гаряча вода — і напій готовий за кілька секунд. Але за цією простотою стоять десятиліття експериментів, кілька винахідників і навіть проблема величезних надлишків кави в Бразилії.

Перші експерименти почалися понад 200 років тому

Ідея приготувати каву, яку можна довго зберігати та швидко розчинити у воді, з’явилася задовго до знайомих нам баночок розчинної кави.

Ще у 1771 році у Великій Британії Джон Дрінг отримав патент на так звану «кавову суміш». У XIX столітті експерименти продовжилися, а в 1890 році новозеландець Девід Стренг запатентував власний варіант розчинного кавового порошку.

На початку XX століття технологія зробила ще один крок уперед. Японський хімік Саторі Като представив порошкову каву на Панамериканській виставці 1901 року в США.

А вже через кілька років Джордж Вашингтон — не президент США, а винахідник і підприємець із таким самим ім’ям — створив технологію виробництва кавових кристалів, яка дозволила випускати розчинну каву у великих масштабах.

До чого тут Бразилія?

Найцікавіший поворот стався наприкінці 1920-х років.

Після падіння цін на каву в Бразилії накопичилися величезні запаси зерна. Потрібно було знайти спосіб зберегти врожай і перетворити його на продукт із тривалим терміном зберігання.

Бразильська сторона звернулася до Nestlé із завданням: створити розчинну каву, яка могла б довго зберігатися, але при цьому максимально зберігала смак і аромат натуральної кави.

Робота виявилася складнішою, ніж здавалося.

Дев’ять років експериментів

Над проєктом працював швейцарський хімік Макс Моргенталер. На розробку продукту пішли роки досліджень.

Головна проблема полягала не просто в тому, щоб висушити каву. Потрібно було зробити порошок, який легко розчинявся у воді та водночас зберігав характерний кавовий аромат.

У 1938 році рішення було знайдено — Nestlé представила Nescafé. Назва поєднала частину назви компанії Nestlé та слово café.

Так почалася нова ера розчинної кави.

Війна зробила розчинну каву масовою

Незабаром почалася Друга світова війна. Зручність нового формату виявилася особливо цінною: для приготування кави не потрібні були ані кавомолка, ані кавоварка.

Розчинна кава стала популярною серед американських військових, а після війни її популярність продовжила зростати вже серед цивільного населення.

Кава остаточно перетворилася на продукт, який можна було приготувати практично будь-де.

А що насправді всередині?

Попри поширений стереотип, класична розчинна кава починається зі звичайного кавового зерна.

Зерно обсмажують, мелють і готують концентрований кавовий екстракт. Потім із нього видаляють воду.

• Розпилювальне сушіння — кавовий екстракт перетворюють на дрібні краплі та висушують гарячим повітрям.
• Сублімаційне сушіння (freeze-drying) — кавовий екстракт заморожують, після чого воду видаляють за низького тиску. У результаті отримують знайомі гранули розчинної кави.

Розчинна кава змінила не смак, а спосіб споживання

Її головна революція полягала у швидкості та доступності.

Розчинна кава дала можливість отримати чашку напою там, де немає кавомашини, бариста чи навіть кухні. Саме тому вона стала частиною офісів, подорожей, військових пайків і домашнього побуту мільйонів людей.

Але кавова культура продовжила розвиватися.

Сьогодні ми знову приділяємо все більше уваги зерну, обсмаженню, правильному помелу, налаштуванню кавомашини та способу приготування. Адже швидкість — це лише одна зі складових чашки кави.

Цікавий факт: історія розчинної кави добре показує, як одна практична проблема — надлишок кавового зерна — може дати поштовх технології, яка згодом змінить кавові звички у всьому світі.

У Coffee Group ми любимо каву в усіх її проявах, але особливо — момент, коли свіже зерно мелеться безпосередньо перед приготуванням. Саме тоді починається зовсім інша кавова історія.